СКІС¹, ско́су, ч., спец.

1. Дія і стан за знач. ско́шувати², скоси́ти.

2. Похила поверхня, похилий бік чого-небудь. Скоси можна фрезерувати кутовими фрезами (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 54); Не можна користуватись молотком із спрацьованим бойком, який мав однобічний скіс або задирки (Фрез. справа.., 1957, 35).

3. у знач. присл. ско́сом, діал. Навскіс. До двох дерев.. прибита поперечка на висоті росту чоловіка. На тій поперечці скосом до землі сперті широкі тріски з соснового дерева (Март., Тв., 1954, 303).

СКІС², ско́су, ч. Дія за знач. ско́шувати¹, скоси́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 271.