СКІ́ПЩИНА, и, ж., іст. Оренда землі, яку оплачують не грішми, а частиною свого врожаю. Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок, та як зосталася удовою, та й пороздавала усе: землю — на скіпщину, вітряк — з мірки (Кв.-Осн., II, 1956, 422); // Вид орендної плати за землю, найняту у землевласника. Беруть землю за скіпщину у панів (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 271.

Скіпщина, ни, ж. Извѣстная часть урожая, достающаяся соучастнику въ обработкѣ земли. Беруть землю за скіпщину у панів. О. 1861. IX. 175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 135.

скі́пщина — оренда землі, яку оплачують не грішми, а частиною свого врожаю, а також вид орендної плати за землю; раніше — хлібна данина на церкву (XV—XVI ст.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 547.