СКІПЕ́ЦЬ¹, пця́, ч., діал. Ямка глибиною в одну лопату.— Назустріч їм [німцям] буде стріляти кожен кущ, кожен скіпець (Панч, Іду, 1946, 7); Ближче, понад дорогою, чоловіка з п’ять розміряють поле.. Тут же ломами б’ють скіпці (Головко, І, 1957, 329).

СКІПЕ́ЦЬ², пця́, ч., рідко. Те саме, що скі́пка. На стіні висів залізний світець, а в ньому горів сосновий довгий скіпець (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 286); За хвилю де не взялась юрба хлопців з цебриками, нецьками, скіпцями, другі попри них з патиками, та й.. тарабанять щосили! (Фр., II, 1950, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 270.

Скіпець, нця́, м. Ямка такой глубины, сколько захватить лопата. Мнж. 192. Ямка для обозначенія границы земли. Херс. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 135.