СКІПА́ТИСЯ¹, а́ється, недок. Пас. до скіпа́ти.

СКІПА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., розм. Чіплятися, приставати до кого-небудь. Вдумалося вражій бабі З мужа посміятись — Почала вона до його Лізти та скіпатись (Щог., Поезії, 1958, 484); — Лютий був тоді офіцер. Все скіпався то до батька, то до мене, щоб показали, куди заховали зброю (Панч, II, 1956, 488).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 270.

Скіпатися, паюся, єшся, гл. Придираться, привязываться, приставать. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? вона не була в лісі. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 135.