СКІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Відколювати скіпки від чого-небудь; дробити на скіпки що-небудь. Вотяк худий, суворий, навколюшках стоїть, ще скіпки скіпає з дровини (Тесл., З книги життя, 1918, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 270.

Скіпати, паю, єш, гл.

1) Колоть, раскалывать, щипать (лучину).

2) Раздроблять въ щепки. (Гарматами) скіпає в скіпки наш Байда гаспидські ґалери. К. Бай. 90.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 135.