СКІ́ПА, и, ж., рідко. Те саме, що скі́пка. Для лісної зони поширеним покрівельним матеріалом було дерево (гонт, скіпа, тес) і солома (Дерев. зодч. Укр., 1949, 63); * У порівн. Він біг, що було моці в його тонких, мов скіпи, ногах (Фр., V, 1951, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 270.

Скіпа, пи, ж. Щепка. Угор. Висох як скіпа. Ум. Скіпка, скіпочка. Кому йдеться, то й на скіпку прядеться. Ном. № 1668. Скіпочку засвітила. Гол. І. 58.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 135.

скі́па див. скі́пка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 547.