СКІ́ЛЬКА, ко́х, числ. неознач.-кільк., розм. Те саме, що кі́лька². Підходить [Любов] до піаніно і бере скілька акордів, не сідаючи (Л. Укр., II, 1951, 10); Незчулися [хлопці], як у роботі пролетіло скілька днів (Вас., II, 1959, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 268.

Скілька, скільки, скілько, мѣст.

1) Сколько. Рудч. Ск. І. 65. Не питав і не знав де вони і скільки. ЗОЮР. І. 9.

2) Нѣсколько. Зібралось ще скілько сусідочок. МВ. ІІ. 54.

3) = Стілько. Не скілько смаку, тілько більше гріху. Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 135.