СКІК-ВЕ́РТЬ. Уживається як присудок на позначення рвучких рухів з раптовими підскоками і поворотами в різні боки. Мале Ягнятко там гуляло; Скік-верть, сюди-туди — Та якось під той дуб і доскакало (Гл., Вибр., 1951, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 268.