Про УКРЛІТ.ORG

скучненько

СКУЧНЕ́НЬКО.

1. Присл. до скучне́нький.

2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про почуття нудьги, туги, яке охоплює кого-небудь. Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучненько. Сідаюпишу свій щоденник (Вас., IV, 1960, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 339.

вгору