СКУ́ТОК, тку, ч., заст. Наслідок, результат. Мова лилася, кипіла.. Про злі у розлуці пригоди, Про скутки нерівного бою… (Стар., Вибр., 1959, 59); Агітація мала незначні скутки: жодній агітації Єлена не піддавалася (Хотк., Довбуш, 1965, 160); Напишу до одної кримської меценатки, хоч сливе напевне думаю, що то буде без скутку (Л. Укр., V, 1956, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 338.