СКУ́ТО. Присл. до ску́тий 2. Всі мовчали: про ньому чомусь почували себе скуто, наче він вищий начальник (Голов., Тополя.., 1965, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 338.