СКУ́ПІСТЬ, пості, ж. Властивість за знач. скупи́й. Сміялися [учні] з нього, з його скупості (Фр., IV, 1950, 236); Вона хотіла напекти й наварить, щоб усе було, як у людей, щоб ніхто її не осудив за скупість та негостинність (Чорн., Потік.., 1956, 8); Скупість рухів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 336.