СКУПУВА́ТО. Присл. до скупува́тий. Очі його привітно, але скупувато всміхалися (Сміл., Сад, 1952, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 337.