СКУ́ПЛЕНИЙ¹, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ску́пити. Родинні нещастя (мати осліпла, а батько втратив посаду і настала біда) зробили мене ще більше скупленим і серйозним (Коцюб., III, 1956, 281).

2. у знач. прикм. Зосереджений, зібраний.

СКУ́ПЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скупи́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 336.