СКУПЕ́НЬКИЙ, а. е. Досить скупий. Мати були собі скупенькі й ніколи б у світі грошей Хіврі на витребеньки не дали (Григ., Вибр., 1959, 98); Яринка не дуже любила її, була баба скупенька, як що ласе, то й ховала (Донч., IV, 1957, 222); — Скупенький ти на похвали! — набурмосила губенята Ніна Остапівна (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 15); Зі свого скупенького .. зарібку мусила [пані Грозицька] виховувати троє дрібних дітей (Фр., II, 1950, 312): По скупенькій вечері.. зачиняються двері, Каганець потуха (Бичко, Сійся.., 1959, 355).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 335.