СКУПЕНДРЯ́ГА, СКУПИНДРЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що скупердя́га. [Варка:] У Конаша як з горла не видереш, то закарбуй на пропало. І жінка його така ж, як і він: скупендряга чортова та ще й брехуха!.. (Кроп., II, 1958, 186); Такий вам скупиндряга [вдівець], Що шукать по всій землі (Фр., XII 1953, 207); — Їде відомий скупиндряга.. і нечистий на руку архієпископ Мстислав (Мельн., До раю.., 1961, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 335.