СКУ́ЛИТИСЯ¹, люся, лишся, недок., рідко. Те саме, що мру́житися. Еней спинивсь, як вийшов з лісу. На сонці скулився, мов кріт (Воскр., Подивись.., 1962, 95).

СКУ́ЛИТИСЯ² див. ску́люватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 333.

Скулитися, люся, лишся, гл. Съежиться. Як пес скулився. Чуб. V. 1147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 146.