Про УКРЛІТ.ORG

скулити

СКУ́ЛИТИ1, лю, лиш, недок., перех., рідко. Те саме, що мру́жити. Кіт скулить очі, жалібно нявчить… (Коцюб., І, 1955, 151).

СКУ́ЛИТИ2, лю, лиш, док., перех. Зігнути, скорчити своє тіло, частини його. Вона стояла коло дерева, згорнувши руки на грудях і скуливши плечі від холоду (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 50); Головойку [голівоньку] склонив,.. ніженьку скулив (Сл. Гр.); // безос., у сполуч. із сл. бодай, щоб. Уживається як лайливий вислів. Бодай тебе скулило втроє.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 333.

вгору