СКУГИ́КАТИ, и́че, недок., розм. Пронизливо кричати, верещати (про порося). Вона проклинала все, що попадалось їй на очі,— свиней, курей, поросят, щоб не скугикали (Довж., Зач. Десна, 1957, 466).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 332.