СКРІ́ПЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. скріпи́ти, скріпля́ти. Для скріплення металевих форм.. потрібно було кільканадцять довгих болтів (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 233); Стародавні будівельники вишукували інші, більш надійні способи скріплення каменів між собою (Таємн. вапна, 1957, 9); Всюди ради та намови його змагали [схиляли] до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми (Фр., VI, 1951, 37).

2. спец. Те саме, що скрі́па 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 322.