СКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скріпи́ти. — Хочеш суниць? — простягає [дівчинка] до мене повну козубеньку, посередині скріплену прутиком (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 87); Їх [грошей] було таки багато, скріплених упоперек білим клеєним папером (Коз., Листи.., 1967, 189); Клеверисько було рівне, скріплене крижаною кіркою (Гуц., Скупана.., 1965, 109); Дружба й братерство народів нашої Батьківщини скріплені кров’ю їх кращих синів,.. пролитою.. в боях за перемогу Великого Жовтня (Ком. Укр., 11, 1967, 12); [Ковшик:] Ми даємо посвідку про шлюб.. А це документ, в якому записано про любов і скріплена державою сім’я… (Корн., II, 1955, 232); // скрі́плено, безос. присудк. сл. Весіллям Лева з дочкою короля Бели було скріплено угорсько-руський союз (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 557); Канцелярія гетьмана виготовила листа до його величності і повноваження полковникам. І те, і друге було урочисто скріплено (Ле, Наливайко, 1957, 199); Шлюб скріплено, на пальці надіті обручки як символ вірності на все життя (Наука.., 9, 1964, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 322.