СКРІ́ПКА, и, ж. Металевий затискач для скріплювання паперів. Папір у кількох місцях затиснули канцелярські скріпки (Собко, Звич. життя, 1957, 72); * У порівн. Крізь натовп, наче мотузок крізь мило, пройшов високий, вузькоплечий, худий, як скріпка, директор (Кол., Терен.., 1959, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 322.