СКРУШИ́ТИ, скрушу́, скру́тиш, перех., розм., рідко. Док. до круши́ти. Володимир.. дає наказ заборонити язичеські жертвоприношення, скрушити Перуна та інших богів, що й було зроблено, незважаючи на опір Жеривола (Іст. укр. літ., І, 1954, 101); Не в одного тоді на обличчі, що його зсушила журба, скрушила нужда, грав усміх завзятий, блискали очі (Вовчок, І, 1955, 366); [Циганка:] Може б, я поворожила? Вгадаю зразу, які очі зсушили, які скрушили!.. (Кроп., IV, 1959, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 330.