СКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скрути́ти. Він виліз з брички, підійшов до риштовання і тупо поглянув на мотузку, нерівну і трохи скручену (Коцюб., II, 1955, 196); Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (Бажан, Роки, 1957, 235); Яків виліз на піч, мовчки вийняв з кишені скручену в дудку маленьку книжечку й кинув Грицькові.— Читай, батьку! (Вас., І, 1959, 169); Скільки тут добра — і готові задники,.. і передки, і червона шкіра, скручена жужмом (Чаб., Катюша, 1960, 158); З вересня до квітня на деревах можна побачити листки, скручені павутинням докупи (Колг. Укр., 5, 1962, 41); Вона щось прала.. Збоку лежала скручена ковбасками білизна (Грим., Незакінч. роман, 1962, 192); Отаман став.. в човні, коло його ніг лежала кодола, скручена кружалом, неначе гадюка (Н.-Лев., II, 1956, 227); Коси Лукії скручені на потилиці високим.. вузлом (Гончар, Тронка, 1963, 200); Як глянула вона на Чіпку, що з скрученими назад руками стояв.., несамовито залилась божевільним сміхом (Мирний, І, 1949, 412); Металеві кільця скували його [орла] ноги, крила були скручені на спину (Тулуб, В степу.., 1964, 152); Закіптюжені хлопці з польового дозору саме вивалюють з передньої тачанки скрученого віжками офіцера (Гончар, II, 1959, 338); Ноги зв’язали, руки зв’язали, у рот упхнули онучу. Зганьблена, скручена, сиділа на коні Маруся (Хотк., II, 1966, 244); // скру́чено, безос. присудк. сл. Крамольний «Друг» був закритий, і всім урочисто було оголошено, що голову гідрі нарешті скручено (Кол., Терен.., 1959, 253); // у знач. прикм. Лунко ляснули в темряві скручені віжки (Вас., І, 1959, 289); Прохор попростував до саду й почав там оббирати на гілках сухе скручене листя (Шиян, Баланда, 1957, 69); На згарищах чорніли обгорілі бильця залізних ліжок, скручена бляха (Кучер, Голод, 1961, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 327.