СКРУ́ТОК, тка, ч. Те саме, що скру́тень. Зодяг [Бовдюг] сірячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами в землю, а кілком у маховик (Тют., Вир, 1964, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 327.

Скруток, тку, м. Свернутый пучекъ табачныхъ листьевъ. Шух. І. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 145.