СКРУТНУВА́ТО. Присл. до скрутнува́тий; // у знач. присудк. сл. [Галушка:] Добре [живеться]. Тільки з матерією скрутнувато, особливо товар на чоботи дістати важко (Корн., І, 1955, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 327.