СКРУ́ТЕНЬ, СКРУ́ТІНЬ, тня, ч. Скручений жмут соломи, сіна, прядива і т. ін.; // Щось скручене трубкою, кільцем, клубком. Посеред лісу лежить скрутень заліза — хто найде, обмине (Номис, 1864, № 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 326.

Скрутень, скрутінь, тня, м. Пучекъ, скрученный пучекъ. Мнж. 192. Посеред ліса лежить скрутень заліза — хто найде, обмине (змѣя). Ном. № 102, стр. 293. Скрутінь бакуну. Вх. Зн. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 145.