СКРО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скропи́ти. Скроплена легеньким дощем земля відпочивала під ласкавим сонячним промінням (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 6); Водою скроплена живою, Неопалима у вогні,.. Іде родиною одною Країна Рад в незгасні дні (Рильський, III, 1961, 94); // скро́плено, безос. присудк. сл. Жито зеленеє скроплено кров’ю (Мушк., Серце.., 1962, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 325.