СКРОМА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок.

1. розм. Утворювати звуки, скребучи, шкрябаючи по чому-небудь. А я чую, щось у сінях скромадиться в кутку (Барв., Опов.., 1902, 217).

2. Пас. до скрома́дити 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 324.

Скромадитися, джуся, дишся, гл. Царапаться. Чую, в сінях щось скромадиться. Борз. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 144.