СКРОВ’ЯНИ́ТИ, ню́, ни́ш, перех., рідко. Док. до кров’яни́ти. З дітьми гуляв [Устим] на полі в «деркача», Аж доки на конюшні за потраву Не скров’янили хлопцеві плеча (Мал., Книга.., 1954, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 323.