СКРИ́ПОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до скри́пка. Вставай, вставай, п’яниченьку! Годі тобі спати. Заграй ти нам на скрипоньці, Дай потанцювати (Мирний, IV, 1955, 302); Змайструю собі скрипоньку, скрипоньку малу (Тич., III, 1947, 70); Учора вранці Лукаш майстрував собі скрипку.. Яка чудова скрипонька вийшла! (Донч., VI, 1957, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 320.