СКРИПО́К, пка́, ч., розм. Те саме, що скрип¹. У неї завжди легенько поскрипували лаковані туфлі; раніш цей скрипок дуже дратував його (Вол., Місячне срібло, 1961, 125); Колесо крутиться на вмороженому в лід грабовому кілку і розкручує на довгій-предовгій тичині гнуті санчата з прикипілою до них дівчиною в кожушку.. Чим швидше з натрудженим скрипком кружляє колесо, тим більше переживають [подруги] за дівчину (Стельмах, Хліб.., 1959, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 320.