СКРИПА́Ч, а́, ч. Те саме, що скрипа́ль. — Коли б ви знали, як сумно скінчив своє життя такий геніальний скрипач, як Паганіні… (Вільде, Повнол. діти, 1960, 22); Вже на початку XVII ст. скрипачі входять до складу полкової музики Війська Запорізького (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 319.