СКРИМЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., діал. Міцно зв’язати. Як піймали його, бідолаху, то назад руки скримцювали так, що ані сюди, ані туди не можна ними повернути (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 318.

Скримцювати, цюю, єш, гл. Крѣпко связать. Як піймали його бідолаху, то назад руки скримцювали так, шо ані сюди, ані туди не можна ними повернути. Уман. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 143.