СКРИЖА́ЛЬ, і, ж., книжн.

1. Дошка, плита з написаним на ній текстом, звичайно священним, культовим. По стінах не картини, не ікони — розвішані там білі скрижалі, а на їх — дрібні.. письмена (Вас., І, 1959, 337); [Тірца:] Стовп огняний не поведе нікуди, не скаже хмарний стовп: іди за мною. Не спустить бог нові скрижалі з неба — ще ж не сповнився й давній заповіт (Л. Укр., II, 1951, 160); — Грецькі боги, то й словеса їхні, — знизав Сивоок плечима. — Скрижалі знайшов Мойсей кам’яні трьома мовами (Загреб., Диво, 1968, 680); * Образно. Якби мені до рук скрижалі Долі, Я розписав би їх по власній волі (Мисик, Біля криниці, 1967, 315); * У порівн. Воїнів безсмертні імена На нім [камені] засяють, мов скрижалі чисті, І материнські сльози горьові Його нутро камінне пропечуть! (Мал., Серце… 1959, 67).

2. перев. мн., які, чого, перен, Те, що зберігає, куди занесені пам’ятні події, дати, імена і т. ін. «Книгою життя» називає народ свою Конституцію. На її золотих скрижалях записані благородні закони соціалістичної демократії (Тич., III, 1957, 312); Року 1959 історія світового кінематографа записала на своїх скрижалях зворушливі рядки про нечуваний за розмахом огляд прогресивного кіномистецтва земної кулі, яким був Перший Московський Міжнародний кінофестиваль (Мист., 5, 1961, 30); Українські пролетарі вписали не одну яскраву сторінку на скрижалі нової історії молодої Радянської республіки (Цюпа, Україна.., 1960, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 318.