СКРИ́ВА, присл., рідко. Те саме, що ско́са. Олексій подививсь на хлоп’ят скрива (П. Куліш, Вибр., 1969, 300); Дагаров скрива зирнув на полковника (Панч, І, 1956, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 315.

Скрива нар. Искоса. Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає. ЗОЮР. І. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 143.