СКРЕСА́ННЯ, я, с. Дія за знач. скреса́ти¹. В цей день знову ждали скресання річки, як чогось небувалого (Гончар, II, 1959, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 315.

скреса́ння = скрес (від скреса́ти) — звільнення від криги (про річки, озера і т. ін.), а також ламання й початок руху (про лід), танення (про сніг); відбиває старовинне уявлення про вмирання й оживання (воскресіння) природи, як і людини; див. ще воскреса́ння. Скресла крига, пройшла (Марко Вовчок); Як сніг скресне, зараз сій (прикмета); фразеологізм: скреса­́ти на весну́ — повертати на весну. Сон-трава цвіте, скоро скресне на весну (Словник Грінченка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 548.