СКРЕГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до скрегну́ти. Трохименко скрегонув з люті зубами (Кос., Новели, 1962, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 314.