СКРАНЬ, і, ж., діал. Скроня. Грубі краплі поту виступили йому на чоло й зісувались [зсувались] на скрань (Коб., Земля, 1940, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 312.