СКРА́КЛЯ, і, ж. Дерев’яна циліндрична цурпалка, признач. для гри в скраклі. Він відразу ж вибив стоячу скраклю (Донч., IV, 1957, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 312.