СКО́ЇТИСЯ, ско́їться, док. Зробитися, відбутися, трапитися (перев. про що-небудь погане); учинитися. Він дуже добре знає, що в лихові, яке скоїлось для Замфірової родини, немає його, Тиховичевої, вини (Коцюб., І, 1955, 218); Скоро весілля скоїлось, та не забарилось лихо (Свидн., Люборацькі, 1955, 50); Відчуваючи, що в землянці скоїлось щось незвичайне, я вихопив із кобури наган.. і кинувся туди (Панч, На калин. мості, 1965, 91).
Ско́ївся переля́к див. переля́к.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 291.