СКО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ско́їти. Так чого ж пак тільки В серденьку тому Не стихає горе, Скоєне йому? (Граб., І, 1959, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 290.