СКО́ЧКИ, присл., розм. Те саме, що на́вска́ч. Хлопець смикнув коня й понісся скочки (Головко, І, 1957, 100); За півгодини підвода скочки прибула на місце (Сміл., Зустрічі, 1936, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 309.

Скочки нар. Вскачь, галопомъ. Коні бігли скочки. Екатер. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 142.