СКОЦЮ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. скоцю́бляться; док., рідко. Те саме, що скоцю́рбитися. Сергієві теж дрімається. Він скоцюбився в передку безтарки, уткнувся носом в коліна (Мушк., Чорний хліб, 1960, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 308.