СКОТИНЯ́КА, и, ж., розм. Те саме, що скоти́на. Чечени кожного дня пороли кинджалами горло скотиняці, зловленій на дорогах та пастівниках (Тют., Вир, 1964, 462); [Шевцов:] Чорти б його взяли… цю скотиняку Новаковича!.. (Гр., II, 1963, 522); [Сторож:] Не купець, а скотиняка!.. Ще й шубу панську нап’яв!.. (Кроп., IV, 1959, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 307.