СКО́ТА, и, ж., діал. Нора, лігво. Гадюки.. збираються у свої скоти (Сл. Гр.); * Образно. — Сидять [Самусь, Іскра та Абазин] у своїй скоті на Чортомлинку та з нудьги ханьки мнуть (Морд., І, 1958, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 307.

Скота, ти, ж. Логово, нора звѣриная, берлога, яма. Мнж. 4, 192. Лисича скота. Грин. II. 342. Я (вовк) скоту вирию в кущах. Алв. 67. Гадюки під Чесного Хреста умісто збіраються у свої скоти. Грин. І. 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 141.