СКО́СА, присл. Не прямо; скосивши очі. Семен глянув скоса на жінку (Март., Вибр., 1954, 100); Шафорост скоса зиркнув услід Морозову (Баш, На.. дорозі, 1967, 138).

◊ Позира́ти ско́са див. позира́ти; Ско́са погляда́ти див. погляда́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 306.

Скоса нар. Искоса. Скоса поглядає. Чуб. V. 1124.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 141.