СКОРОХВА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Спритний, меткий (про людину). Климко, гнучкий, високий, гожий, дотепний і скорохвацький, мав за плечима торбину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 303.

Скорохвацький, а, е. Спѣшный, быстрый. Проміж таким скорохвацьким ділом ще вспів і трейчи кахикнути. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 140.