Про УКРЛІТ.ORG

скорботно

СКОРБО́ТНО. Присл. до скорбо́тний. Невідомий почав жадібно їсти. Мати сіла поруч, підперла щоку долонею і скорботно дивилась на нього (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 45); Вона стояла у дверях з блідим обличчям Мадонни і скорботно розтягла уста (Коцюб., II, 1955, 398); — Хочу поговорити з вами про наших юних натуралістів.. — Щось накоїли? — скорботно запитала Серафима Іванівна, глянувши і на Антоніну Павлівну (Мокр., Острів.., 1961, 82); Дзвонили до вечерні: басовитий дзвін скорботно котився у повітрі і відлунював над Дніпром (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 298.

вгору