СКОПЕ́ЦЬ1, пця́, ч. Людина, якій зроблено кастрацію. Пішли розмови про те, що.. треба б обрати гідного царя, мався на увазі, може, хоч Роман, якого прозвали скопцем за надто голу бороду (Загреб., Диво, 1968, 259); * Образно. Вибивши собі з голови обов’язок до щирої праці,.. відбивають [деякі письменники] у других охоту до праці, роблять їх такими ж скопцями моральними та слизняками, як і самі вони (Фр., XVI, 1955, 41).
СКОПЕ́ЦЬ2, пця́, ч., діал. Дійниця. Стовпилися [корови] разом.., чекаючи, аж прийде черга на кожду йти до сіней, перекусити смачного зілля і віддати в чистий скопець свій цілоденний запас молока (Фр., 1, 1955, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 296.